IT компанія «Astwellsoft»

Створення сайтів у П'ядики

Розробка веб сайтів будь-якої складності з індивідуальним підходом до кожного замовлення.

На околиці села виявлено курганний могильник доби бронзи. В історичних документах село згадується вперше 1480 року як поміщицька власність. Мешканці П'ядиків протягом кількох століть були кріпаками. Поміщики постійно збільшували панщину, іноді вона досягала 6 днів на тиждень. Крім панщини, кріпаки віддавали поміщикові десятину від рогатої худоби, овець, бджіл. Особливо багато платили за випас худоби на панському пасовиську.

Населення П'ядиків терпіло і від частих нападів іноземних завойовників. У 1621 році татарська орда пройшла через Покуття, зруйнувала багато сіл і дощенту спалила П'ядики.

1648 року селяни П'ядиків приєдналися до повстанців і разом з ними штурмували замки у Лючі й Дебеславцях. Шляхтич О. Яблоновський у скарзі королеві Владиславу IV вказував, що його маєток розгромили мешканці П'ядиків.

У кінці XVIII — першій половині XIX ст. поміщикові, що володів селом, на­лежало 1580 моргів землі та 676 моргів лісу, а 129 селянських господарств користува­лися тільки 1267 моргами землі. В 1848 році у П'ядиках налічувалось 1402 жителі. На кожного припадало в середньому 0,91 морга землі. Після скасування кріпацтва селяни П'ядиків не одержали панської землі. Однак за своє «визволення» були зобов'язані виконувати на користь поміщика ряд повинностей. 43 селянські господарства відробляли своїм тяглом по 104 дні на рік (у грошовому обчисленні це дорівнювало 19 флоринам 4 крейцерам), 17 господарств відробляли своїм інвентарем по 52 дні, 30 господарств — по 52 людино-дні, або сплачували 4 флорини 46 крейце­рів, 10 господарств відробляли по 104 людино-дні. До того ж, зберігся натуральний оброк — поміщикові здавали масло, яйця, птицю, пряжу тощо. Майже до кінця XIX ст. мешканці П'ядиків перебували у кабальній залежності від поміщика. Як і скрізь, у П'ядиках чітко виявився в цей час процес класового розшарування селянства. В другій половині XIX ст. в селі виділялися 6 куркульських і понад 40 бідняцьких господарств. У 1900 році у П'ядиках на душу населення в середньому припадало 0,47 га землі. Бідняки не мали робочої худоби, не могли вчасно обробляти свої клаптики землі, дедалі більше убожіли, пролетаризувалися. Голод і злидні гнали шукати заробітку в містах, на лісорозробках у Карпатах, а також у чужих краях.

Хоч австро-угорська конституція 1867 року офіційно декларувала національну рівноправність у школах, державних установах і судах, фактично селяни не мали політичних прав. До всіх установ треба було звертатися тільки німецькою або польською мовою. Селян презирливо називали «хлопами». Лише у 1900 році в П'ядиках відкрито однокласну школу.

Ще більшого занепаду зазнало селянське господарство у роки першої світової імперіалістичної війни. Чоловіків було мобілізовано до австро-угорської армії. Землю, власне, не було кому обробляти, та й не було чим, бо коней реквізували військові власті. Посівні площі скоротилися більш як наполовину. Власті забирали худобу, хліб, птицю. З самого початку війни на території між П'ядиками і Коломиєю точилися бої. У вересні 1914 року П'ядики зайняли російські війська, а в лютому 1915 року сюди знову повернулися австрійці. За прояв симпатій до російських військ австрійці арештували І. В. Палія, Д. І. Палія, М. І. Гнатюка — всього 15 чоловік, яких відправили в концтабір Талергоф3. У селі настав голод, поширилися інфекційні хвороби. У червні 1916 року до села знову вступили російські війська, які перебували тут до липня 1917 року. Щоб не потрапити більше під владу австро-угорських баронів, 4 селян-активістів пішли з П'ядиків разом з відступаючою російською армією. Вони були не тільки свідками становлення Радянської влади, а й учасниками боротьби за її перемогу.

лак паркетний

Створення веб сайтів у П'ядики

Ми розробили

1500+ проектів